|
|
Закінчились
в кремлівській казні рублі. Єльцин зібрав радників і ламає
голову: де знайти гроші? Один думав-думав і каже: "А
давайте продамо капіталістам мумію Лєніна". Всім
це дуже сподобалось, відправили в Нью-Йорк міністра закордонних
справ, він розклеїв в ООН оголошення і, сидять, чекають. Першим
телефонує німецький канцлер Шредер: "Можу відвалити
мільйон німецьких марок". Далі дзвонить президент
Клінтон: "Даю мільйон долярів". Далі телефонує
ізраїльський прем'єр Барак: "Заберу Лєніна за два
мільйони долярів". Єльцин довго думав, а потім запакував
Ілліча і відправив в Штати. Дізнавшись про це, дзвонить роздратований
Барак: "Борисе Миколайовичу, що то за бізнес у вас
такий? Я даю в два рази більше за товар, а ви його Клінтону
відправляєте?!" – "Е-е-е, – відповідає
Єльцин, – у вас там одін уже, панімаєш, воскрес…"
–
Людоньки, оце вчора був у мене москаль Степан Вареников, він
греко-православний. Каже, що католики – то поляки. А мені
пан-отець сказав, що православні – то москалі. А поляк мені
й каже: тепер, бабо, сама бачиш, я давно казав, що «украінцов
нєма».
Розмовляють
представники різних конфесій. Падре:
– Летимо. Ураган. 3аглохли мотори. Я помолився. Бог почув.
Навкруги ураган – a в радіусі кілометра – тиша. Сіли вдало.
Піп:
– Пливемо. Шторм. Двигуни заглохли. Я помолився. Бог почув.
Навкруги шторм – a в радіусі милі – штиль. Благополучно прибило
до берега.
Рабин:
– Йду я в суботу по Одесі. Бачу лежить товстелезний гаманець
з грошима, a узяти його не можна – у суботу працювати заборонено!
Я помолився. Єгова почув. І шо ви думали? Навкруги субота
– a в радіусі двох метрів – четвер!
В
Босфорі зустрічаються два переповнених пасажирських судна:
одне з Одеси в Хайфу, інше з Хайфи в Одесу. Всі пасажири обох
суден скупчились біля бортів і крутять один одному пальцями
біля висків. Капітан одного з суден дивився-дивився а потім
запитує:
– Це що, ваше національне вітання?
На
уроці закону Божого піп питає учня.
– Чому Христос, коли воскрес, швидше всього з'явився жінкам?
Учень думав-думав, а потім каже:
– Та тому, панотче, що так скоріше звістка розходиться.
Влаштувався
якось хлопець на роботу в нашу міліцію. Через три місяці його
викликає начальник і питає:
– Ти вже у нас три місяці працюєш, а за зарплатнею так ні
разу і не приходив?
– А що, тут у вас ще і зарплатню дають? А я думав, одержав
пістолет, погони і крутись як умієш!
Зібрав
якось Яшуя (Ісус) натовп людей, вивів наперед блудницю і мовить:
"Ви її осуджуєте? Хто з вас без гріха, нехай перший кине
в мене камінь!" Тут, тільки він це проказав, як з неба
прилетів камінь і: "Ба-а-амц!" – прямо в Яшую. Той
почухав забите місце і звів руки до неба: "Мамо, ну скільки
я вас просив, не втручайтеся в мої справи!"
У
Абрама син – двієчник і хуліган, вся сім’я з ним замучилась.
Навіть з жидівської школи хлопця вигнали. Тоді з відчаю віддав
він сина у християнську школу. Через тиждень приходить до
школи довідатись, як справи. А вчителька йому:
– Даремно ви на свого хлопця намовляли, він у нас найкращий
учень і поведінка в нього відмінна.
Абрам став сина допитувати:
– Як же так, Мойшо, ми з матір’ю так намучились, що трапилось?
Як ти виправився?
– А я зайшов у їхню церкву, а там на стіні висить розіп’ятий
жид. І тоді я зрозумів, що тут не жартують…
Іде
Ісус і за ним 11 його апостолів «по воді, яко по суху». А
за всіма плететься 12-й, Хома Невіруючий: і що ступне, то
провалиться по пояс. Врешті не витримує і починає голосити:
«Господе, грішний я, не вірую!» 11-й повертає голову: «Не
викаблучуйся, Хомо, роби як всі, ступай по камінцях»
Із
звернення Президента Кучми до народу: «Люди добрі, ізвініть,
що я до вас обращаюсь…»
Якось
піп питає студента:
– Ви віруєтие в чудеса?
Студент відповідає:
– У природі чудес немає.
– А ось вам приклад: з високої дзвінниці впав чоловік і залишився
живим. Це що таке, чудо?
Студент відповідає:
– Ні, просто випадок!
– Припустимо. Цей же чоловік другий раз вилазить на дзвінницю,
падає і знову залишається живим. Це по-вашому не чудо?
– Ні, просто совпадєніє.
– Припустимо! А ось цей чоловік третій раз вилазить на дзвінницю,
падає і знову залишається живим. Це що по-вашому, чорт вас
візьми, чудо чи ні?
– Просто звичка!
Піп
відчитує богомаза:
– Сину мій! Де ви бачили янголів у черевиках?
– А де ви, святий отче, бачили янголів без черевиків?
Посуха.
До попа приходять селяни і просять улаштувати чудо, щоб пішов
дощ.
– Ні, – відповідає батюшка, – чуда не буде, тому що немає
у вас віри в Бога.
– Але чому ж, отче??
–Якби ви дійсно вірили в Бога, то прийшли б з парасолями.
Варшава.
Яків Лівшиць сидить у казино. На сцені співак.
– Жид, – шепоче Яків своєму сусідові-поляку.
Співака змінює чорноволоса танцівниця.
– Точно жидівка, – говорить Яків.
З’являється куплетист.
– Ще один, – зауважує Яків.
– О Єзус!! – не витримує поляк.
– Теж жид!
Зустрічаються
вождь індіанців і вождь папуасів. Вождь папуасів:
– А як у тебе жидівське питання вирішується?
– А дуже просто: у мене жидів немає – і питання немає! А в
тебе?
– А в мене погано. Скільки я не пояснюю своєму племені, що
жиди такі ж люди, як і ми, усе рівно: не їдять!
Ченцеві
в одній церкві показали голову святого Івана Хрестителя. Чернець
поцілував голову й сказав:
– Слава Богу, то вже шоста його голова, яку мені довелося
цілувати!
Приходить
старий жид в синагогу і говорить рабину:
– Вей, у мене такі проблеми, такі проблеми!
– Що трапилось? – питає ребе.
– Син вдарився в християнство, підкажіть що робити.
– Ай-я-яй! Це так погано. Треба спитати в Єгови. Приходь завтра,
– відповідає ребе.
Завтра жид знову прийшов в синагогу:
– Ну що відповів Єгова?
– Ой, погані справи. Він сказав, що у нього такі ж проблеми.
Зібрав
Христос апостолів і говорить промову, а Петро з Іоаном на
гальорці в кості грають (3 кубика). Кинув Іоан кості – 17
балів, кинув Петро – 18. Подивився Христос на бешкетників,
підійшов, взяв кості, кинув – 21. Петро:
– Ісусе, ти давай без чудес, ми тут на гроші граємо.
–
Батюшко, горілка – ворог здоров'ю?
– Ворог, сину мій.
– А чому ж ви її п'єте?
– А як сказано в Писанії: «Возлюби ворога свого».
На
жидівському цвинтарі мати ховає малолітнього сина, голосячи:
– І попроси, синочку, Єгову, щоб Сарочка вийшла заміж. І ще
попроси в нього, щоб дядько Хаїм видужав. І щоб Натана не
взяли в солдати...
Нарешті гробар, що стояв поруч, не витримує:
– Послухайте, шановна, якщо у вас стільки справ до Господа
Бога, треба було йти самій, а не посилати нетямущого хлопчика.
Православні
не визнають папу Римського, як главу християнської церкви!
Вірмени не визнають Трійцю!!
Жиди не визнають Ісуса як Спасителя!!!
Це все пусте – баптисти в горілчаній лавці не визнають навіть
один одного.
СССР.
Ленінград.
Приходить молода жидівка влаштовуватись на роботу. Кадровик:
– Заповніть анкету.
Читає:
– Петрова Інна Ісакіївна… То ви жидівка?!
– То, по-вашому виходить, Ісакіївський собор – синагога?!
Єгова
повідомив людям, що до Всесвітнього Потопу залишилося три
дні. Православний піп на проповіді:
– Доживемо ж достойно останні три дні і доп’ємо горілку, щоб
не пропадала…
Мусульманський імам в мечеті:
– Узнаємо смак забороненої свинини, бо все рівно пропадати…
Рабин в синагозі:
– Брати і сестри! У нас залишилося всього три дні, щоб навчитися
жити під водою.
70-і
роки. У церкві дзвонить телефон. Священик піднімає трубку.
– Алло, отче, це з міськкому партії. Нам терміново потрібні
стільці. Дай нам десятка два.
– Дулю вам, а не стільці! Минулий раз давав, так ви на них
вульгарщини понаписували!
– Отакої! Тоді дулю вам піонерів у церковний хор!
– Дулю нам піонерів! Тоді дулю вам ченців на суботник!
– Дулю нам ченців! Тоді дулю вам комсомольців на хресний хід!
– Дулю комсомольців! Тоді дулю вам черниць на лазню!
– А ось за такі слова, отче, можна і партквиток на стіл покласти!
Повертається
Вовочка з християнсьої школи. Всій сім’ї цікаво що там та
як, ось вони і запитують, що їм у школі розповідали.
– Коли жиди потрапили в єгипетський полон, Бог послав Мойсея
їх вивести. Щоб не нарватися на прикордонні дозори, його сапери
навели понтонні переправи через Червоне море. Жиди благополучно
переправилися, але їх переслідували єгипетські війська. Тоді
Мойсей викликав по рації авіацію, і вона знищила переправи
разом з єгиптянами, що переслідували жидів.
У старенького дідуся, що ще не втратив поваги до Біблії, сторчма
встало останнє волосся і він запитав:
– Що, саме так вам розповіли про вихід з Єгипту?
– Ні, дідусю, але ви мені точно не повірите, коли я розкажу,
як саме нам розповіли!
Зустрічається
батюшка з рабином і говорить:
– Мені сьогодні приснився дивний сон. Начеб то я попав у жидівський
рай. І там такий бруд, сморід, гамір і метушня!
– А мені, – говорить рабин, – приснилось, що я попав у християнський
рай. І там так чисто, світло, суцільні пахощі – і ні душі!
Піп
і дяк грають у крокет, піп постійно маже й лається:
– От, дідько, схибив!
Дяк:
– Батюшко, не богохульствуйте!
Піп знову промазав:
– От, дідько, схибив!
– Батюшко, не богохульствуйте!
А піп і знову промазав:
– От, дідько, схибив!
– Батюшко, не богохульствуйте! Бог покарає.
Раптом небо розверзається – звідти блискавка і вражає… дяка.
Голос із неба:
– От, дідько, схибив!
Засідання
світової закуліси. Доповідач:
– Після блискучої операції 11 вересня ми цілком «виключили»
мусульман. Росію давно контролюють наші. Залишається одна
проблема – Китай. Ваші пропозиції?
Кращим варіантом була визнана записка: «Ребе, світові,
тобто наші, ЗМІ повинні довести, що Освенцімом і Бухенвальдом
командували нацисти китайського походження. А далі ми їх заголокостимо
за відпрацьованою схемою»
Священик,
що знаходиться поруч з чоловіком, який помирає, розповідає
про принади загробного життя. Однак той, хто вмирає, заперечує:
– Батюшко, як ви можете бути в цьому впевнені? Адже звідтіля
ще ніхто не повернувся і не розповів, як там добре.
– От-от, саме тому ніхто й не вертається!
Православний
піп, ксьондз і рабин видурили багато грошей – і думають, як
їх поділити з Богом.
Православний піп: «Давайте намалюємо невелике коло, а гроші
підкинемо. Що в коло впаде, те візьмемо».
Ксьондз: «Ні, ліпше давайте візьмемо те, що впаде поза
кола».
Рабин: «А давайте просто підкинемо гроші, а Бог сам візьме,
скільки треба».
У
Києві – революція. Симоненко, Тимошенко, Мороз на чолі юрби
з петиціями і кореспондентами СNN вриваються на Банкову, стукають
у двері президентського кабінету.
Кучма:
– Хто там?
Мороз:
– Ми, український народ, прийшли Президента скидати!!!
Кучма:
– А його немає, вийшов у справах.
Юрба розходиться. Ось так уже котрий рік злочинний корумпований
режим, обманюючи свій народ та світову громадськість, зберігає
владу в своїх руках.
Сусіди
скупили їй все для похорону за складені гроші: труну, одежу,
найняли попа. Стіни в хаті голі, великі злидні. Піп відспівує
покійницю, а бабці тихо шепчуться: «Вона була така свята,
така свята, ніколи не грішила: не працювала ні в яке свято,
не пропустила ні вечірньої, ні заутрені, ні літургії, ні всеношної,
святкувала Пилипа, Варвару, Миколу.»
Піп
почув і загув басом, розмахавшись кадилом:
«Алілуйя! Алілуйя! Упокой, Боже, душу усопшої раби твоєї.
Не треба було святкувати
Пилипа, Варвари, Миколи,
Не лежала би, як бубон
В домовині гола.
Треба було рабі Божій:
Варити, прясти, шити –
Було б тебе, грішна душе,
За що хоронити»
Один
жид зустрічає іншого.
– Хаїм, ти де працюєш?
– На домінній фабриці.
– Чавун виплавляєте?
– Ні, доміно робимо.
– А чому ти не на роботі?
– Тому що я працюю вирізувачем дірочок.
– Так чому ж ти їх не вирізуєш, а по місту швендяєш?
– Я влаштувався в цех, що випускає дупель-пусто.
* * *
Зустрічаються
двоє жидів біля Останкіна.
– Як справи, Абраме ?
– П-п-погано.
– Що так?
– Х-х-хотів ве-ве-ве-лаштуватись ди-ди-диктором на т-т-телебачення.
– Ну ?
– Не-не-не-не взяли.
– Чому?
– Ска-ска-сказали – є-є-єврей.
США,
200З.
Під виглядом боротьби за світле майбутнє обмежена свобода
слова, свобода зборів, право на відкритий судовий процес.
Економіка котиться вниз, але, незважаючи на це, витрачаються
величезні гроші на стратегічні озброєння, окупацію інших країн
і допомога «братерським» режимам. Вибори перетворені у фарс,
над лідерами країни сміється увесь світ.
І ви стверджуєте, що в холодній війні Америка перемогла комунізм,
а не навпаки?
Hа
бруківці сидять два мужики. Просять милостиню. В одного на
шиї плакат: «Подайте на їжу інваліду
війни!», у другого – «Допоможіть
бідному єврею!».
Люди проходять, і, прочитавши обидва плакати, зло дивлячись
на другого і кидають гроші першому жебраку. Один жалісливий
дідок спостеріг, як люди презирливо обходять стороною другого,
підійшов до нього і порадив:
– Ти хоч би плакат поміняв, хто ж повірить, що існують бідні
жиди. Адже не подасть ніхто...
Жебрак повертається до свого колеги і говорить:
– Глянь, Мойшо, ще один фгаєг пгийшов учити нас комегції!
Священик
їде на авто. Його зупиняє ДАІшник:
– Святий отче, ви щось пили?
– Тільки воду.
– А мені здається, від вас вином пахне…
– Господи Ісусе, ти знову це зробив?!
Піднімається
якось жид на пагорб і бачить таку картину: стоїть українець
і дивиться кудись удалину. Ну жид до нього підходить і запитує:
«Чого ти там видивляєшся, бгатець?» – «Дивлюся де жити
добре» – «Ха, добге там, де нас немає!» – відповідає йому
жид – «Ну ось я і дивлюся – де ж вас немає?»
Заходить
старий жид – ветеран війни – в гастроном і підходить до молочного
відділу. Дістає баночку і протягує продавщиці: «Мені, будь
ласка, сметани». Продавщиця подивилася на нього і поставила
на прилавок табличку: «Євреям сметану
не відпускаємо».
Жид: «Як це так?! Я воював за Годіну, я дійшов до Бегліна,
а тепег мені не відпускають сметани?!»
Продавщиця: «Звертайтеся до директора магазину».
Знайшов старий жид кабінет директора, входить туди. За столом
у кріслі сидить директор і читає газету, закрившись тією газетою
від відвідувача. Покупець починає свій монолог про те, що
він кров проливав за Родіну, щоб ось такі, як ви, жити могли,
а тепер над ним – старим євреєм – знущання влаштовують і сметану
не продають – суцільний антисемітизм!
Директор магазину опускає газету і говорить (з жидівським
акцентом): «А ви ту сметану пгобували?!»
Сповідаючись
доброму старому священику, молодий чоловік запитав:
– Скажіть, святий отче: хіба це дійсно великих гріх спати
з дівчиною?
– Звичайно, ні, – посміхнувся священик, – але справа в тім,
що ви, молоді люди, не спите...
Негр
звертається до Бога:
– Боже, чому я такий чорний?
– Так тому, що в Африці дуже активне сонце і біла шкіра його
просто не витримає!
– Боже, чому в мене волосся коротке і кучерявеньке?
– То для того, щоб воно не чіплялося за всілякі колючі кущі,
якими повна Африка.
– Боже, а чому ж тоді я живу в Харкові?
У
пологовому будинку загальне хвилювання: до жидівських породіль
лікарі і персонал відносяться відвето краще.
Головлікар звертається до жінок, що скандалять:
– Товариші мами, будьте свідомими громадянками! У них продукція
йде на експорт!
У
школі вчителька знайомиться з учнями, запитує як звати, хто
батьки.
Встає Маша, говорить:
– Маша Іванова, тато росіянин, мама росіянка, я теж росіянка.
Встає Мойша і говорить:
– А в мене тато єврей, мама єврейка, народився я в Росії,
тому росіянин.
Отут піднімається Вовочка і говорить:
– Це що ж таке виходить, ось у мене тато росіянин, мама росіянка,
народився я в гаражі, так я що, ЗіЛ-130?
Незважаючи
на перестрілку, молодий капелан безстрашно походжає уздовж
траншеї. Старий капрал радить йому з укриття:
– Святий отче, ви б спустилися в окоп, бо всяке буває...
– Не турбуйся, сину мій. Мене охороняє сам Господь Бог.
– Я і сам у це вірю. Але з досвіду знаю, що Бог охочіше допомагає
тому, хто з ним співпрацює.
–
Коли відбулися перші совіцькі вибори?
– Коли Єгова поставив перед Адамом Єву і сказав: «Обирай собі
дружину».
Поїхав
президент Буш в офіційний вояж, завернув у Ватикан, посиділи,
поговорили. Папа пропонує: Не хочеш Богу подзвонити? Буш каже:
ОК. Папа зняв трубку, набрав номер, Бушу передав, поговорили.
Папа говорить: Ти вже, Жоро, не ображайся, рахунок за розмову
прийде, я тобі перешлю, а то супутниковий зв’язок, деруть
дорого.
– Ну добре...
Приїжджає в Єрусалим, до головного рабина. Слово за слово,
той: Не хочеш з Богом поговорити? – Давай. Після розмови Буш:
Ти, цеє, рахунок за розмову прийде, так перешли мені, не соромся.
Ребе говорить: Який рахунок? У нас дзвінки по місцевому телефону
безкоштовні!
Що
жиди дали світу?
– Мойсей – закон;
– Ісус – любов;
– Маркс – капітал;
– Фройд – секс;
– А Ейнштейн сказав: «Усе це відносно».
Піп
зустрічає селянку й питає:
– Ну, як справи?
– Та важко – дитина розхворілася!
– То купіть у мене десяток свічок і заплатіть за молитву.
Вилікую.
– Та, певно, не варто, я вже дома молитву читала і свічки
Богові ставила – не допомагає.
Святий отець аж спалахнув:
– Я так і знав. Скільки можна казати – ніколи не звертайтеся
до Бога через мою голову!
Старий
жид усе життя молився Єгові, вимолюючи собі великий виграш
у лотерею. Щодня він справно підносив молитву з цим проханням,
поки, нарешті не дістав цим Єгову в кінець. У черговий раз
той явився таки до нього і заблагав:
– Хаїм Абрамович! Ну дайте ж мені хоч один шанс! Купіть хоча
б один лотерейний квиток!
Сара
слухає радіо.
– Ізя, слиш, гавагят в Ізгаїлє пєгвий наш космонавт в космос
полєтєл.
– Сага, і шо ти іх слушаєш? Наш пєгвий космонавт уже 2000
лєт, как в нєбо возньосся!
З
газети 2014 року: «Обмінний курс українського євро стосовно
московського юаня продовжує залишатися стабільним».
Випили
добре Ісус Христос, Іоан Христитель і апостол Матфей.
Ісус: «Мене Єгова послав на Землю спасти людей».
Іоан: «Та ні, це мене послав Єгова на Землю спасти людей!»
Матфей: «Угомоніться! Я нікого нікуди не посилав».
На
виборах секретаря райськоїй парторганізації була висунута
кандидатура Єгови.
– У мене відвід! – піднімається один. – У нього син в Ізраїлі.
Часи
«розвинутого соціалізму». Жид везе в Ізраїль портрет Леніна.
– Це що? – запитують на совіцькій митниці.
– Це не «Що», а «Хто»! Це Володимир Ілліч Ленін!
– Хто це? – запитують на ізраїльській митниці.
– Це не «Хто», а «Що»! Це золота рамочка.
Стоять
в черзі платити за квартиру Мойша та Ізя:
– Мойша, зачєм повишают тарифи за комунальниє услугі?
– Ізя, шоб ещьо одін наш купіл футбольний клуб!
–
Синку, чи ти знаєш саму найбільш грішну людину в світі?
Той покрутив головою.
– То Ісус, бо він узяв всі гріхи людства на себе.
Син, зі знанням справи, зауважив:
– Тоді, навряд, чи Ісус потрапив до Раю, скоріше до Пекла!
Зловили
італієць і українець-заробітчанин у Середземному морі золоту
рибку.
Рибка каже:
– Відпустіть, я по одному вашому бажанню виконаю.
Італієць:
– В мене є робота, гроші, авто, будинок, гараж… Виведи мені
тарганів!
– На, візьми цього маленького механічного таргана. Він тобі
всіх тарганів подавить!
Українець каже:
– Роботи в мене вдома немає, грошей, машини, будинку теж…
Дай мені, пані рибко, маленького механічного олігарха.
Лікарі
настійно радять депутатам частіше відпочивати. Наприклад,
чергувати парламентську діяльність з розумовою.
Баптист-праведник
потрапив у повінь. Вода залила хату і він піднявся на горище.
Підпливли сусіди на човні:
– Сідай, ми врятуємо тебе.
– Не треба, Бог мене не покине!
Вода залила й горище – він виліз на дах і побачив другий човен.
Все повторилося. Вода залила й дах – він скочив на димохід.
Побачив і третій човен – і знову все повторилося! Потонувши,
праведник предстає перед Єговою:
– Боже, чому ж ти покинув мене?
– Телепень! Я ж посилав тобі три човни!
Розмовляє
єговіст з потенційною своєю «жертвою»:
– Наш пастор кожен день бесідує з Єговою!
– Звідки ти знаєш?
– Він сам сказав.
– А може він бреше?
– Як може брехати людина, котра кожен день бесідує з Єговою
До
класу зайшов великий друг українців, сам Джордж Буш і вирішив
перевірити у дітей знання – задав питання:
– Скажіть, дітки, що таке трагедія?
Піднявся Боря:
– Це якщо мій друг потрапить під машину.
– Ні, це лише нещасний випадок.
Піднялася Люда:
– Це якщо автобус, повний людей, зірветься в прірву.
– Ні, це велика втрата.
Піднявся Вовочка:
– Це якщо терористи зіб’ють літак, у якому перебуває Джордж
Буш із родиною.
– Чудово! А чому?
– Бо це не нещасний випадок і невелика втрата
Гасло
в гей-клубі:
«Ісус любить тебе!»
Молода
дружина скаржиться матері:
– Пройшло тільки шість днів по весіллю, а сьогодні він пішов
спати в іншу кімнату.
– Не хвилюйся, дитинко, – утішає її мати. – Наш Господь Бог
на сьомий день і той повинен був відпочити від трудів праведних.
Сидить
на воротах раю апостол Петро, ключами виграє. Підходить старий
і говорить:
– Я тут синочка побачити хочу, поклич, будь-ласка.
– Як же звати синочка?
– Та не пам’ятаю я, старий зовсім – склероз.
– А як же він виглядає?
– Ну як? Ручки, ніжки цвяшками так прибиті...
Апостол зривається з місця і біжить за ворота з лементом:
– Ісусе, Ісусе! Бог-отець прийшов!
Виходить Ісус, обіймає старого:
– Батьку…
– Буратіночку…
–
Ребе, а як, власне, виникає дощ?
– Ось як: хмари – це як великі мокрі губки. Коли вітер їх
зіштовхує одну з іншою, це те саме як коли натискають губку,
вода й виливається.
– І чим ви можете це довести?
– Ну, ти ж бачиш: іде дощ!
–
Абрам, ти уже устроілся?
– Нєт, єщьо работаю.
Сидить
на пероні Хаїм, потяг на Жмеринку чекає. Зголоднів – сил немає.
А поруч два українці салом закушують. Підходить він і говорить:
– Таки ви би знали, панове, яку мені гарную гру в Одесі показали...
– У карти?
– Та шо там карти! Ніяких карт не треба. Та я ж вас навчу!
От ти, пане, ходи хлібом!
Той походив. Хаїм другому:
– Крий салом!
Той покрив. Мужики на нього дивляться:
– Ну а ти що?
– Ой-вей, єврейське щастя! Знову не везе! Добре, приймаю...
* * *
Йде
баптист пустелею, раптом зустрічає зовсім голодного лева.
Починає молитися: «Господи! Навій цьому леву християнські
думки...».
Бог почув благання і зробив чудо – лев сів на задні лапи і
сам починає молитися: «Господи! Благослови їжу, яку я зараз
прийму!»...
* * *
Жид
та італієць розмовляють.
– В Римі, – говорить італієць – коли копали землю, знайшли
шматок дроту. З’ясували, що в древньому Римі була телефонна
лінія!
– Ще раніш римлян – говорить жид – наші копали в Єрусалимі
і нічого подібного не знайшли. Це значить у нас був радіотелефон!
* * *
Викладач
в духовній семінарії питає:
– Що треба, аби замолити гріх?
– Панотче, перш за все потрібно згрішити.
* * *
У
кандидата в депутати питають:
– Навіщо вам це?
– Ну, як, подивіться! Країна погрузла в крадіжці, підкупі,
бандитизмі!
– То ви хочете з цим боротися?
– Що ви?! Я хочу брати в цьому участь!
* * *
Урок
в американській школі. Вчитель питає учня:
– Що ти можеш розповісти про Панамський канал?
– Не знаю. На моїм телевізорі такого немає.
* * *
Гідропарк.
Замерзлий Дніпро. Ополонка. Навколо ополонки зібралася вся
свита. У шубах, у дублянках. У чоботях. Переминаються з ноги
на ногу на місці. Тиснуться один до одного. Раптом з ополонки
з’являється голова головного. І говорить тим, що зібралися:
– Привіт, МОРЖИ!
А ті у відповідь:
– Так ми не того, Вітя! Ми ж не моржі. Ми ж більше на коньках,
мерседесах, в лазнях...
– Ну, так я ж ВАМ і кажу, привіт Морди ОРанжеві, ЖИдівські!
* * *
Жид
хворий холерою і почуває себе зовсім зле. Він попросив покликати
до нього ксьондза. Працівники лікарні здивувалися, але прохання
виконали. Прийшов ксьондз. Жид починає каятися в гріхах і
говорить:
– А всі свої гроші я заповідаю синагозі...
– Може, вам краще покликати рабина? – обурюється ксьондз.
– Hу от іще! Як же я можу кликати рабина в інфекційну лікарню?
*
* *
–
Алло, поліція! До жіночої обителі ввірвався грабіжник!
Негайно приїздіть!
– А хто це говорить?
– Як, хто?! Грабіжник!
*
* *
–
Мамо, а Бог хто, чоловік чи жінка?
– Бог одночасно і чоловік, і жінка, він єдиний.
– Мам, а Бог чорний чи білий?
– Бог, синку, одночасно і чорний, і білий.
– Мам, а в Бога гомо– чи гетеросексуальні нахили?
– Та що ти! Він однаково любить і чоловіків, і жінок,
і дітей.
– Мамо! Я знаю! Бог – це Майкл Джексон!
*
* *
–
Як називаються нежиди?
– Ґої.
– А жиди?
– Ґеї.
*
* *
Шабат.
Мойша прослухав проповідь. В кінці рабин оголосив,
що наступного разу буде п’янка і для цього всі мають
принести півлітра горілки й вилити до спільного казана.
Вдома
жінка каже Мойші: «Слушай, зачєм нам тгатіть водку?
Пгінєсі поллітра води, вилєй – ніхто нє замєтіт!»
Він
так і зробив… Наступного шабату почали пити – а в
казані чистісінька вода. Рабин: «А тєпєрь пгоповєдь
на тєму: за что оні нас нє любят…»
*
* *
Мойсей
довів народ ізраїльський до Червоного моря, але не
знає, як їм переправитися. Викликає інженера.
– Ми можемо побудувати понтонний міст, – пропонує
інженер.
– А можна його зробити дуже швидко?
– Ні. На це знадобиться кілька тижнів.
Мойсей викликає прес-секретаря.
– На Вашому місці, – говорить прес-секретар, – я б
заліз на кручу, здійняв руки до неба, заволав би до
Єгови, і тоді води б розступилися. Потім я провів
би народ і змусив би води знову зімкнутися перед єгиптянами.
– Звучить непогано, – говорить Мойсей. – І ти думаєш,
що в мене вийде?
– Особливої впевненості немає, – відповідає прес-секретар,
– але якщо ви зробите це, я організую публікацію в
Старому заповіті.
*
* *
Брежнєв
запитав у папи Римського:
– Чому люди вірять у католицький рай, але відмовляються
вірити у рай комуністичний?
– Бо ми наш рай не показуємо!
*
* *
Вирішили
націоналісти поставити в Києві пам’ятника Степану
Бандері. Але де? У центрі місця немає, а коли і є,
то дороге дуже. На околиці – неповага до Бандери.
І тут один пропонує:
– А давайте відріжемо голову пам’ятнику Лєніну й замінимо
на бандерівську.
– Ні, не годиться, – відповіли, подумавши, – Бандера
ніколи з простягнутою рукою не стояв біля базару!
*
* *
–
Чому Совіцьку державу назвали РСФСР?
– Щоб назву однаково читали Лєнін і Троцький.
*
* *
Предстали
перед Саваотом водій і священик. Водія Господь відправив
у рай, а священика – в пекло.
– Помилуй, Боже, за що?! – здивувався священик.
– На твоїх проповідях парафіяни спали, замість того
щоб молитися. А в його автобусі вони молилися, замість
того щоб спати...
*
* *
Олігарх
приходить до церкви замолити гріха. Піп запитує:
– А скільки ж ти вкрав, сину мій?
– Мільярд.
– О, за це ти повинен віддати Богові сто мільйонів.
І наступного разу, як вкрадеш, знову віддати десятину.
– А можна купити абонемент на все життя? І з правом
на вбивство!
*
* *
Жид
приходить до загсу з бажанням замінити прізвище.
– Яке ви хочете?
– Іванов.
– А яке було?
– Пєтгов.
– То навіщо ж міняти?
– Нє скажитє! Ганьше спгашивалі: «Как фамілія?»
– «Пєтгов» – «А пгєжняя?» – «Габіновіч», а тєпєгь
єслі будут спгашивать фамілію, скажу: «Іванов»
– «А пгєжняя?» – «Пєтгов»!
*
* *
Приїхав
до Одеси дядько, котрий чув, що там решту (здачу)
не дають. Пішов купувати черевики, простягає, боячись,
у крамниці велику купюру, а жид… віддає решту.
– А я чув що тут не дають…
– Так нєту, ботінок, дагаґуша!
*
* *
Оголошення
у Верховній раді:
«Купуйте Карний кодекс – детальний прайс-лист найкрутіших
екстремальних розваг!»
*
* *
Сидять
в раю душі праведні, нектар ложечками неспішно смакують.
Раптом вривється за стіл ще одна душа, влізла пикою
в піялу й жадібно сьорбає…
– До чого ця хапанина? Ми ж тут навічно!
– Ага, хто навічно, а кого через п’ять хвилин реанімують!
*
* *
–
Адаме, чому ти вчора так пізно повернувся? З ким ти
провів вечір?
– Ну що ти вигадуєш? Нас же, Єво, в раю лише двоє!
Але коли Адам засинав, Єва на всяк випадок перераховувала
його ребра.
*
* *
–
Які бувають пасхи?
– Жидівська – присвячена виходу жидів з Єгипту, християнська
– в пам’ять про воскресіння Ісуса Христоса і комуністична
– в пам’ять про те, як Лєнін колоду тягав.
*
* *
Розмовляють
двоє:
– Я слишал, Моня, ти на стройкє работал? Нєужелі пгавда!?
– Ага.
– І что ти там дєлал?
– Кірпічі таскал, цемєнт таскал, краску таскал…
– Да ну!? І пєсок таскал?
– Нєт, уж больно плохо єго покупают.
*
* *
Зустрічаються
якось друзі-жиди після довгих років розлуки, дивляться
– у друга Ізі руки немає, нічого собі, думають!
– Ізя, ти шо на фронтє бил, руку потєрял?!
– Да нєєєт! В армію тянулі... оторвалі...
*
* *
–
Батюшко, горілка – ворог здоров’ю?
– Ворог, сину мій.
– А чому ж ви її п’єте?
– А як сказано в Писанії: «Возлюби ворога свого».
*
* *
–
Сусіде, а чули, що у нас нова секта виникла, називається
«Християни проти жидів»?
– Ага, це щось на взірець, «сало проти свиней»…
*
* *
Гід
розповідає американським туристам:
– Цей собор розписаний великим Леонардо.
– Ди Капріо?
*
* *
Сидять
два жида в уборній. Перший:
– Как ти счітаєш, ето умствєнная работа ілі фізічєская?
– Єслі би била фізічєская, то я би чєловєка нанял,
– відповів другий.
*
* *
В
академіка математики запитують:
– Підете на вибори?
– Ні. Згідно теорії ймовірности, один мій голос ні
на що не вплине.
– А як усі виявляться такими ж «розумними»?
– Згідно теорії ймовірности, «всі розумними»
не виявляться.
*
* *
–Селянина
запросили на проповідь заїжджого алілуйщика. Він все
вислухав, а в кінці й питає: «Пасторе, а от скажіть,
чом у кози кизяк горохом, у корови – перепічками,
а в коня – яблуками?» А той і не може нічого відповісти.
«То ви, виходить у лайні не розбираєтеся, а приїхали
нам про Бога розповідати…»
*
* *
Сидять
у раю Христос і Лєнін. Тут прилітає Єгова й каже:
«Люди геть розбещені стали. Пора відправляти Спасителя».
Тут Лєнін підхоплюється, але Ісус його спиняє й каже:
«Чекай, Вовочко, зараз моя черга!»
*
* *
Ідуть
два жида повз синагогу. Один каже:
– Відіш, Мойша, ето дом Божий.
– Но вєдь Ієгова на нєбє живьот?
– Однако здєсь он дєлаєт свой бізнес.
*
* *
Чоловік
молиться:
– Отче наш, іже єси…, допоможи мені, Боже, бо і я
тобі допомагаю. Коли жінка лається: «Господи, як
ти мені набрид!», я завжди за тебе заступаюсь.
*
* *
Панотець
з рабином купили в складчину автомобіль. Домовилися,
що машина не буде належати ні до тієї, ні до іншої
релігії. Але панотець все-таки таємно від рабина покропив
машину святою водою. Ранком йде він до машини і бачить:
вихлопна труба стала коротшою майже на долоню.
*
* *
Стоять
на Київських горах три богатирі. Муромець:
– Бачу: на Русь якесь НАТО насувається.
Попович:
– А що це? Щось на взірець Змія Горинича?
Микитич:
– Ні, гірше. Змію я голови відрубав – і все; а це
НАТО: скільки не рубай – усе нові члени...
*
* *
Сидять
два депутати на сесії й один питає:
– Чого ти з підсонячником (парасолею)?
– Та обіцяли дощ, а у Верховної Ради геть дах поїхав.
*
* *
Жид-емігрант
везе із СССР до Ізраїлю портрет Лєніна.
– Ето что? – запитують його на совітській митниці.
– Ето нє «что», а «кто»! Ето – Владіміг’ Ільїч Лєнін!
– Ето кто? – запитують його далі на ізраїльській митниці.
– Ето нє «кто», а «что». Ето – золотая г’амочка!
*
* *
Помер
папа Римський і потрапив, зрозуміло, до Раю. Його
представили високому колу архангелів, улаштували особисту
аудієнцію з Господом. Той запитав папу:
– Чого ти хочеш?
– Я хочу ознайомитися з оригіналом Біблії, з найпершим
варіантом.
Його відвели в бібліотеку. А через годину відтіля
донісся плач і лемент: «Це несправедливо! Несправедливо!!»
Забігає Бог і запитує:
– Що ти вважаєш несправедливим?
Папа підняв заплакані очі:
– В оригіналі – aні слова про безшлюбність.
*
* *
У
школі вчитель дав завдання намалювати щось на біблійну
тему. Один хлопчик намалював аероплан. Все зрозуміло:
спереду пілот, а позаду троє пасажирів. Проте вчитель
перепитує:
– А хто ж ці троє людей?
– Це Бог-отець, Бог-син і Дух Святий.
– Тоді хто цей четвертий?
– Як хто?! Понтій. Пілот!
*
* *
Жили
по сусідству Іван з Абрамом. Якось приходить Іван
до Абрама та й каже:
– Абраме, дай мені десятку в борг, а я тобі потім
віддам дві.
– Ні, не можу. Ти ж її проп’єш, а потім віддавати
не захочеш.
– А я тобі сокиру залишу під заставу.
– Ну, тоді давай.
Дав Івану десятку, забрав сокиру та й каже:
– Слухай, тобі ж мабуть важко буде відразу двадцятку
повернути, може, десятку відразу віддаси, а другу
потім?
Іван подумав, а й справді, важко буде. І віддав. Йде
додому, а сам думає: «Десятки нема... сокири нема...
десятку винен... а головне – все правильно!!!»
*
* *
В
Європі клоунові кажуть: «Вам уже пора змінити костюм,
бо цей уже став модним»
*
* *
Запитують
у янкі:
– Вам подобається Бернард Шоу?
– А на якому каналі воно йде?
*
* *
Як
і будь-який досвідчений ділер, Москва давала для початку
країнам перші дози газу майже задурно, обережно викликаючи
звикання. «Я у будь-яку мить можу зав’язати» –
переконувала себе Україна.
*
* *
Правила
поведінки на виборах
1.
День виборів – це єдиний день, коли чоловіки і жінки
користуються однією кабінкою.
2. Зайдіть у кабінку, папір (до того ж безкоштовний)
вам видадуть заздалегідь.
3. Якщо біля кабінки ви побачите спостерігача – не
переживайте. У кожного свої слабкості.
4. Якщо в кабінці ви виявите мух – не лякайтеся, це
просто збіг.
5. Постарайтеся зробити це тихо, пам’ятайте: багато
хто взагалі страждає мовчки.
6. Зробивши свою справу, ви відчуєте величезне полегшення.
7. Використаний папір киньте в урну.
8. Після всього – обов’язково вимийте руки з милом:
вибори – це брудна справа.
9. А ви таки прийдіть на вибори, інакше вам доведеться
терпіти ще чотири роки.
*
* *
Що
спільного між виборами і грою в наперсток?
-
Організатори мають вигляд порядних людей;
- організатори обіцяють, що все буде чесно;
- організатори обіцяють легкий виграш;
- правила дуже прості;
- участь займає мало часу;
- ті, хто не бере участі, дивляться на учасників,
як на ідіотів;
- держава стоїть збоку і вдає, що не має нічого спільного
з організаторами;
- ми не знаємо тих, хто реально стоїть за організаторами;
- хоч як би ти не грав – однаково у результаті програєш;
- хапати за руку нечесного організатора небезпечно
для здоров’я;
- наприкінці всі розуміють, що їх обдурили, але не
знають як;
- програвши один раз, наступного разу ми йдемо грати
знову.
Вибори
– реалізація права вільного громадянина бути ошуканим.
Електорат
– це частина народу, обдурена політиками.
Політик
– добрий син до виборів і злий вітчим – після.
Депутат
– людина, достатньо впливова, щоб приймати державні рішення
і достатньо кмітлива, щоб за це не відповідати.
Держбюджет
України – це документ, метою якого є пояснити народу,
в якого нічого немає, чому так буде залишатися і надалі.
* * *
В
одному селі люди перестали ходити до церкви. Стогне піп, немає
доходу. Збоку церкви жив крамар, йому теж від цього гірше
стало. Мало людей заходить в крамницю, а тому й виручки мало.
Одного разу крамар приходить до попа та й каже;
– Знаєте, батюшко, що?
– А що? – каже піп.
– Давайте об'явимо "чудо господнє": ніби у вас у
церкві ікона обновилась. Будуть люди йти, і вам буде виручка,
і до мене будуть в крамницю заходити.
– Оце добре ти придумав,– зрадів піп.
На другий день піп почав розповідати скрізь, що в церкві обновилася
ікона і милує людей. Повалили люди до церкви. А крамар мерщій
в город та накупив ладану, свічок, оливи. Пішла торгівля.
Зажили піп з крамарем.
Одного разу заходить в крамницю чоловік на милиці.
– Здрастуйте,– привітався він до крамаря,– дайте, будьте ласкаві,
ладанцю.
Крамар важить ладан та й питає дядька
– До ікони приїхали?
– Еге,– відповідає той. – Кажуть, що у вас тут ікона обновилася
та й людей милує.
– Обновилася й людей милує,– відповідає крамар.
– Та й що ж, і помагає воно людям?
– Якже, якже, помагає! – каже крамар.
– Чи всім же помагає? – питає дядько.
– От за це не скажу, чи всім, чи ні,– каже крамар.– Знаю,
двом добре помогло.
Якось
піп казав мирянам:
– Якщо тебе ударять у ліву щоку, підстав праву…
До попа підійшов дід Павло і ляпнув попа по лівій щоці так,
що аж луна пішла. Піп Тихін і оком не кліпнув.
– Сину мій, – промовив він, – в Писанії сказано: якою міркою
| |
