2.
Українське поняття волі. Об’єднання Синів і
Дочок України (ОСІДУ) – перше в світі (за останні десять
століть) по-українському вільне УКРАЇНСЬКЕ об’єднання.
Ті, що мають невільниче поняття волі, будуть ремствувати,
почувши таке «претенсійне» твердження. Їм треба терпеливо
пояснити, що ОСІДУ по-українському вільне Українське Об’єднання
тому, що воно має Українське Поняття Волі: члени ОСІДУ
– Першопроходці Духовного Відродження Народу, члени ОСІДУ
– Українці по походженню і по вірі: таких Українців від
часів Святослава не було, сьогодні вони є! Вони об’єднані
в ОСІДУ.
4.
Тремтіть,
майстри змов і роздорів! На фронті борні за єдність сил
народних достойні душею, достойні культурою розуму члени
ОСІДУ проявляють подивугідну непохитність, чужі темні
сили їм не страшні, вони духовні титани людства! Їхні
імена стануть гордістю Оріяни (України). Їхня вірність
світоглядові РУНВіри стане священною дороговказною спадщиною
для прийдешніх поколінь.
5.
ОСІДУ і імперіялізм чужих сил.
Прагнення тієї чи іншої чужої сили підпорядкувати рунвістів
духовно, політично чи організаційно, або явно чи скрито
на них впливати, ОСІДУ оцінюватиме як духовну агресію,
як політичний чи релігійний імперіялізм, як зазіхання
на елементарні принципи волі і буде себе боронити, не
шкодуючи життя, не шкодуючи «вражої злої крови». Оборона
субстанції національного «Я» – дія священна і визнана
вона достойними синами всіх народів. З чужими силами може
сьогодні і завтра говорити ОСІДУ, як рівний з рівними,
як демократ з демократом, як приятель з приятелем, як
ворог з ворогом, але ніколи, як раб з паном, як вівця
з вовком, як пасивний сприймач з активним творцем.
6.
Українці потребують виняткового окремішного становища
для визрівання і оформлення своєї національної свідомости,
для самоутвердження свого «Я». Їм, як ніякому іншому народові
Евразії, потрібна самобутня духовність, їхньому «Я» потрібне
їхнє і тільки їхнє вільне і сонячне «Я» – їм потрібна
Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра). РУНВіра –
це святість більша, як релігія, це всеохоплюючий світ
Сили Української!
7.
ОСІДУ – організація священна.
ОСІДУ – організація священна, бо вона вірить, що боротьба
за волю України, оборона Української держави, її духовних
і матеріяльних скарбів, є Обрядом Священнодійства, Обрядом
людини, яка вміє достойно вмерти і достойно жити. Так,
Обрядом Священнодійства, а не наказом воєначальника, диктатора,
лідера партії, організаційної програми чи загальних зборів.
8.
РУНВІСТ – священний воїн України.
Священний воїн України – ніхто йому не наказує бути дисциплінованим.
Він сам себе дисциплінує тому, що він Благородна Людина,
тому, що він має дисципліновані думання і почування. Він,
пізнавши історію людства, знає, що всюди і завжди дисципліна
– основа Успіху, золотий вінок Перемоги, Гідність духовного
аристократа. Ніхто йому не наказує бути безстрашним, він
сам в собі воскрешає вогонь безстрашшя і своїм безстрашшям
роззброює духовних і мілітарних вторжників. Ніхто його
не кличе йти до Жертовника Вітчизни, цілуючи Матір-Землю
і Її священний стяг, він сам іде і священнодіє тому, що
такий поклик його високої душі, такий склад його переконання.
9.
Він непримиренний з ворогами.
І ніхто його не муштрує бути непримиренним, ні, непримиренність
– це імпульс його вродженої духовної самооборони. Він
свято вірить (і жодна сила цієї віри в нього не відбере
тому, що його віра – це духовна кров його тілесного «Я»),
що його хід проти окупантів України – Хід Обрядового Розумного
Священнодійства (ХОРС) – хід Безсмертя! І далекі й близькі
його предки, і грядущі покоління йдуть з ним, вони живуть
і хвилюються в ньому. Він ніколи не йде сам – з ним іде
історія народу: історія народу там, де подвиги його по-рідному
рідних синів.
10.
Одну соту поділити на 365 днів. Однієї сотої частини життя
народу вистачає, щоб він звільнився з кайдан, збудував
свою державу й успішно обороняв її границі. Головне –
духовна монолітність народу, розумне і передбачливе використання
життя, його духовних і матеріяльних сил. Щоб мати успіх
(успіх, визнаний приятелями і ворогами), треба ту Одну
соту поділити на 365 днів і її частинки вміло дарити щодня:
дарити у пристрасному думанні, у свідомих і несвідомих
навиках, у праці, в любові, в золоті, в молитвах, в особистому
нещасті й щасті, в подвигах!
11.
Щодня – краплю, а не щороку – бочку. Наш національний
організм – наша душа, весь склад нашого чуття і мислення
буде мати в собі дисципліноване і пристрасне служіння
Вітчизні, служіння без шумних деклярацій, маніфестацій,
партійних реклям, служіння Вітчизні стане величним Стилем
Життя. Жодні сили ніколи не покорять такий народ – такий
духовний і тілесний моноліт! Крапля, яка щохвилини падає
на камінь, вижолоблює його і він дає тріщину, розпадається,
а вилийте на цей камінь раз у рік бочку води -такий подвиг
не принесе жодної користи. В пульс нашого щоденного життя
має бути вкомпонована духовність РУНВіри так, як у зерні
природою вкомпоновані таїни життєвої вічности.
13.
ОСІДУ – Родина Наша.
Достойний рунвіст каже: «Я прийшов до ОСІДУ, щоб бути
в розпорядженні ОСІДУ, щоб своїм життям, своїми упорядкованими
думами і діями творити єдність, силу, духовну монолітність
ОСІДУ, щоб достойно носити «Квиток ОСІДУ», щоб зміцнювати
словом і ділом те, що вже здійснене, об’єднане моїми попередниками
відомими і невідомими, і обрядово шанувати їхній труд,
щоб у праці звеличувати свою гідність, щоб мати право
прощати побратимам їхні вади і вірити, що вони теж готові
простити мені мої помилки. ОСІДУ – Родина Наша, і в ній,
як і в кожній родині, є смутки і радощі, є суперечки і
згода».
14.
Як
плодяться гореотаманчики? «Блиснула» в його голові думка
і він сліпо повірив, що вона «найкраща», він зухвало несе
її в ОСІДУ, шукає, як перекупка на ярмарку, прихильників
і сколочує свою групку: починається сварня тому, що не
всі з тією «найкращою» думкою погоджуються. Хто посіяв
незгоду? Гореотаманчик – особа деструктивного розуму і
розшарпаної душі – автор «блискучої» думки і ті, які стали
по його стороні. Чума появляється там, де люди способом
свого життя підготовили для неї місце.
В
достойній родині, коли в когось «блисне» добра думка,
всі спільно її обговорюють, і: або відкидають, або втілюють
її в життя, і автор «блискучої» думки ніколи не схиляє
одного члена родини проти другого, ніколи не сколочує
свою окрему «родинну групку», ні, він має від природи
отримані (духом крови зріднені) почуття родинної єдности.
І він єдність цю ставить вище своєї «найблискучішої» думки,
вище всіх своїх особистих свавіль.
Всі
ті, які з тих чи інших причин утратили мораль родинної
гідности, ніколи не дорожитимуть єдністю ОСІДУ, в них
інстинкт родинного самозбереження здегенерований, вони
обов’язково будуть сколочувати свої «групові рухи РУНВіри»,
«свої ОСІДУ», «свої храми» і, оправдуючись, ректимуть:
«Я відійшов від вас, не злюбив провідника, в мене своя
«блиснула» думка і я знайшов пару прихильників, всі тепер
єднайтеся навколо мене, руку співпраці простягаю!» Хто
б’є по руках таких гореотаманчиків, той стоїть на варті
єдности родинного вогнища і викорчовує віджиті (набуті
в рабстві) навики.
15.
І їх тоді «визволить» чужа сила.
Достойний рунвіст каже: «Коли я своє «вірую» поставлю
вище єдности ОСІДУ, біля мене виросте групка сумнівних
прихильників і створиться «друге ОСІДУ», і в цій групці
обов’язково знайдеться хтось ще чесніший за мене, він
декого переконає, що я «свавільник», «аморальний» і тоді
постане «третє ОСІДУ», так може (бо ж люди ще обтяжені
навиками рабськими) постати «десять ОСІДУ», і всі вони
«во ім’я Рідної Віри», поборюватимуть самі себе».
І
їх тоді «визволить» чужа сила; вони, проявляючи лакизництво,
їй дякуватимуть за «визволення», добровільно стануть гнучкошийними
холопами чужої сили глупої, але вольової і об’єднаної.
А
їхні діти (їхні нещасні діти), живучи покірно під опікою
чужих панів, вивчатимуть рідну історію, що мали вони батьків
не здібних жити об’єднано, мали батьків хворобливих навиків.
І в дітей (на основі такої рідної історії) закономірно
появиться комплекс меншої вартости, діти ці рідні «скарби
батьківські» триматимуть між речами малокорисними, їх
мучитиме віра, що батьки їм не показали прикладу, як то
треба жити в одній родині об’єднано: ...нещасні ті діти,
батьки яких розсварені.